Ця манга розбила мені серце...

Дочитав нарешті цю мангу, вірніше 100 главу «Гармонія» (манга ще онгоінг) і немає потрібних слів, щоб передати всі емоції та плюси цього (м'яко сказати) дуже неабиякого і по своєму неймовірного твору, бо треба лише читати і перейматися (якщо звичайно ж зайде).Тут класно було все:

-Різні в багатьох відношеннях і багато колоритних персонажів з досить вдалим опрацюванням різних деталей (авторка взяла і створила персонажів з характером під стать цих самих самоцвітів + в аніме не помітив, адже Борт і Алмаз були своєрідним інь-янь), починаючи від зовнішнього вигляду, до характеру, розкриття, розвитку та деградації. Рутіл і Фосф в останньому моменті найбільше напевно запам'яталися, як і Алмаз=/ Яка розкрившись і ставши співачкою-ідолом, показала своє гнилий нутро.

–Незвичайний головний герой, як Фосфофіліт.
Яка за свою силу та (скажімо так) свій шлях платила величезну ціну. На даний момент велика рідкість. З подібного тільки Розетту Крістофер можу згадати з «Chrono Crusade». Тільки Розетта від А до Я була позитивним героєм, а Фосф стала антигероєм з часом + божевільною «справжньою людиною» і маріонеткою в руках Ехмеї (сама суть його плану «том 11,розділ 88»).
Ще тут хочу окремо виділити Адаманта (його ім'я «том 9, розділ 65, сторінка 23»). Він відрізняється від того, що був в аніме, тут він набагато суворіший, грубіший у своїй суті і навіть викликав саспенс моментами, але також вселяв своєю інтелігентністю, мудрістю, колоритом і т.д., а вже скільки мемов породив... Вони обидва топові персонажі, як не крути. Хоча є ще яскраві, як Борт наприклад («вона багатогранна особистість, а ви не помітили?») яка неодноразово дивувала обходячи штампи, та й незрозумілий лідер Лунян Ехмея (теж напевно топовий персонаж) серйозний організатор, маніпулятор і стратег вийшов. Тим не менш багато персонажів запам'яталися, але починати писати про них не буду, так тексту вийде як його пішло на половину відгуку.

-Якісна фантастика на серйозних щах, а не фразеологія.
Тут дуже складно зараз щось окремо виділити (з абзацу буде лише один момент по расах) так як дуже багато, але чого тільки варте опрацювання персонажів на тлі кристалів і самого світу. Також варто зазначити, що через цей твор деякі/багато зацікавилися деякими науковими темами, які йшли пліч-о-пліч з цим твором. А скільки вже було в ході оповідання висунуто неабияких теорій, ідей, міркувань тощо… тобто багато хто спілкувався часто суворо на теми, серйозно і без дурнів.
Простий короткий приклад опрацювання рас у цьому непересічному творі, на чому вони так би мовити: ґрунтувалися (бачив хтось писав, от і помітив):

Прода.

1) Для кісток потрібен вітамін D (і кальцій). Так от, цей вітамін є в Сонці, чому кристали мають таку від нього залежність. Також є думка, коли Борт втратила частину волосся, вона почала більше ставитися до битв, тому що на неї менше почало потрапляти сонячних променів.

2) Для духу потрібні любов, краса, виду та запах їжі, танці, співи, гарний одяг, кіно, театр і навіть війна… тому вони, а потім багато кристалів, які у них побули – почали так поводитися. Зрозуміло, що мова тут була про Луняни.

3) Для підтримки та зростання всього людського тіла, починаючи з органів закінчуючи шкірою – потрібно багато вітамінів, мінералів та іншого. Це мова про морські створіння, равлики/слимаки. До речі, в історії вони напевно - найбільш постраждала сторона... їх ще луняни і в рабство звернули, зробивши просто якоюсь худобою на забій. Правда Ехмея говорив, щось на свій захист, що якась їхня цариця - сама їх віддала в таке положення, тому що вони почали вимирати=/

- Глибокий та місцями неймовірно гострий сюжет що пожирає на повну та може повернути у будь-якому напрямку, не важливо битви тут були, розмови, починання чи подорож. Це вкотре доводить, що за бажання та таланту можна і на наш час робити щось подібне. І... добре про це написали під мангою:
“Ічікава – геній, change my mind.
Вона створила расу, у якої пам'ять зберігається по всьому тілу відразу, а не в голові, ногах, руках і т.д., і завдяки цьому при втраті частин тіла втрачається частина спогадів, але яка саме невідомо. Тож Ічікава має право сама вирішувати, що вдосконалений самоцвіт (Фосфофіліт) пам'ятатиме, а що ні.
Геній побудови сюжету, я вважаю.
*Аплодую стоячи»


- Найкраще занурення у мангах на мою пам'ять у принципі. Воно таке, що часом пожирало і не відпускало, незважаючи на те, що був уже сильно втомлений і хилило в сон.

- Гарна динаміка, немає зайвої/непотрібної затягнутості + атмосфера теж на рівні і часом пробиває через екран.

- Якісні Тарантинівські діалоги та інша текстова складова, яка легко читається. Зрозуміло, що цитат, тонких моментів, символізму та інших хороших випадів більш ніж.
Трохи цитат:
1. Якщо не забути, ні зникнути, залишається тільки йти вперед.
2. "Рука об руку з силою йде і самотність"
3. «Чиста і чесна правда може все зіпсувати і привести до зовсім несподіваних результатів. Тому треба бути спокійною та розсудливою.»
4.«У певній дозі розум – це страшна отрута.»
5. «Жага помсти – це найлюдяніше з почуттів.»
6. «Повне та остаточне примирення є диво. Прийти до нього самотужки неможливо. Якось воно прийде саме. Щоб не заплутатися і не пропустити його, надайте йти своєю чергою – сумуйте, коли сумується, і забувайте, коли забувається» - мудрість від Адаманта, хоч парадоксальна і по-своєму тривіальна, але.
7. «Якщо чекаєш чогось і сподіваєшся, то просто здайся».

Прода.

- Енциклопедія у«11 томі,розділі 88.5»
Тут без слів, тому що в інших творах сюжетні чорні дірки та дірки в лорі нема чим прикрити. Тут авторка навіть дрібниці виділила, на які ніхто навіть і уваги не звернув би. Якщо правильно пам'ятаю, вона начебто дизайнер.

- Точкові та із змістом назви розділів.

- Дуже якісна та глибока мальовка яка згодом тільки й набиратиме у всіх сенсах (зацініть її рівень у «томі 12, розділ 92, сторінка 6» i «том 12, розділ 97, сторінка 10»).
Чого варті архітектура тих же Лунян у стилі хай-тек, промальовування трави в якій можна потонути, води, підводного світу, нічна мальовка (тут згадав мангу «Tsukihime»),гра з тінями і т.д. Ну і на диво, в цьому творі був і фансервіс від художниці (це мені декого нагадало) =/
Також автором пристойно було показано тонких моментів, ігор образами, символізму і т.д.

- Незвичайний та цікавий сеттинг про безсмертних істот (яких спіткала патова ситуація) з цікавою тематикою + це все розкривається та розвивається, а не кидається на півдорозі.
Також у цьому сеттигу все дуже ґрунтується на Східній культурі, філософії, фольклорі та релігії (не тільки Східній).Той самий Адамант неодноразово при молитві приймає образ Будди, а дехто так прагне Нірвану, якщо правильно розумію… Даний твір відмінно показує, як ми досі у цих моментах відрізняється від японців і китайців, і як вони ставляться до таких речей .

- Твір не драма заради драми, а справжнісінька трагедія без дурнів.

- Крім неабиякого драматизму у творі, вистачає і вдалого гумору (крім милих моментів... дивно, але це не б'є по антуражу твору, все виглядає дуже органічно/автентично),який у японців не часто зустрічається.

- Також контекст не позбавлений і психологічного аспекту (стан Кіновар того прикладу чи що сталося з Рутілом, коли забрали її іграшку Падпараджу).
Чого тільки стоять метаморфози у Фосф, які показували через сплав платини і золота її психологічного стану, то сльози текли, то голова вибухала, дах зносило (Голову в неї і правда знесе=/ тому вийде цікавий симбіоз (?) У неї з Ляпіс-Лазур. У останньої голова занадто світла була, що навіть у Фос після посвітлішала) або просто вона розтікалася і лізла по підлозі... Жесть звичайно. І відразу починаєш ще більше цінувати цей твір, тому що в інших персонажів, щоб з ними не робили - їм побіч, тут же бачимо як кристали розлітаються в брязкіт і т.д.


- Гарні переходи різного плану.
Хоча,перехід оповідання із Землі на Місяць і всі наступні дії там, ось це трохи викликало дисонанс, як не вірив на перший час у все, що відбувається. Правда подали все це добре і з інтригою, так як постійно чекав каверзи на кожному кроці (не дарма). Також це було виправдано з метою сюжету, було знову ж таки широке розкриття лора (та крапки над «i» розставили у багатьох питаннях), персонажів, розвиток різного плану та деградація (повторююсь).