«Коли падаєш, тебе нікому зловити, не кажучи вже про те, щоб підняти».

Рей зрозуміла це найкраще, коли її рід втратив славу та опинився на дні. Вона ліпше усвідомила свою цінність, коли її вигнали з власного дому - вона стала ніким. У ту мить, коли Рей майже втратила надію, вона глянула на свого старшого брата, що стояв поруч.

Вона не самотня. Не все було втрачено...

Сподіваючись відродити честь своєї родини й почати все заново, шлях, яким йшли брат і сестра, привів їх у тиху сільську місцевість...

Прекрасний замок, оточений розкішними червоними трояндами...
Такий величний... Такий зловісний... Він також мав вигляд... самотньої обителі, оповитої спустошенням?

І там вона зустріла когось, здається, він був...

Звіром.