Я народилася дочкою злодійки в романі. Коли я народилася, провини мами вже були розкриті, що призвело до того, що вона була ув’язнена у вежі, і незабаром вона мала отримати жалюгідну смерть від рук головних героїв. Я тримала її руку, дивлячись на матір, яка шукала свого колишнього чоловіка до самої смерті. Моя маленька рука сплела грубу мамину руку, і вона нарешті звернулася до мене теплим поглядом.
«Я розумію тебе, мамо».
«…»
«Більше не борись і добре відпочинь». І не чекайте чогось, як тато, який не прийде. На мої слова з маминого ока впала сльоза і незабаром вона зш спокійною душею відішла з цього світу. Оскільки злодійка роману померла, я, її дочка, також помру завтра ввечері від цих людей.
А потім розпочнеться друга частина роману. Роману, де головні герої відправляються в пригоди, кохають і стають щасливими в першій частині. Але я не хочу вмирати, і я не думаю про те, щоб залишити другу частину незмінною. «Це нормально, навіть, якщо я буду підлою». Це життя, в якому я все одно не знаю, коли помру, тож спробую змінити хоч те, як буде вигладати друга частина роману.