Відгук на аніме, бо він теж релевантний на мангу.

Цікава, по-своєму повчальна та легка історія з нотками драматизму та трагізму в якомусь сенсі. У плані сценарію все досить непогано і не було нічого зайвого. Також дуже непогано все подано та поставлено для таких жанрів. Немає бісячих чібі та кринжа (ось несподіванка=/). Діалоги часом несли сенс і якщо пропустити, то, можливо, були б проблеми, оскільки вони і взаємини персонажів розкривали та розвивали історію. Була ще тут і нормальна динаміка, що для слайсів рідкість і дивитися в 1.5х часом було складно, що добре.

Сама історія оповідає про кохання (?) двох (?) самотностей. Одна (Ю Коїто) не вміє любити, але може підкоритися, якщо це комусь потрібно/чужій волі. Нехай крім цього вона не обділена позитивними характеристиками, як то: може виявити ініціативу, помірно добра, цілеспрямована, прониклива, хоробра, не дурна, але й не геній думки, що робить її живою. Ну і не найкрасивіша з усіх, але цілком мила і не сіра миша, що важливо. Друга, Нанамі Токо, має маску ідеальності. Тільки ось іронія в тому, що Нанамі придумала сама собі та інші, близькі люди або сусіди вселили їй цей ідеальний образ загиблої сестри, на який вона рівнялася і йшла за ним як за провідною зорею. Хоча у будь-якому випадку вони з сестрою були різні. Нехай це все їй допомогло в успішності, мотивувало її бути цілеспрямованою і т.д., але при цьому вона втратила своє Я. У даному випадку це і є трагізмом цієї історії. Причому вона це розуміла і можливо через це і ненавиділа себе, чому її погляд, вибір припав на Ю Коіто, яка бачила її такою, яка вона є, розуміла і приймала її. Коли Саекі подобався, вона любила лише ідеальний образ Нанамі, який остання ненавиділа.

Так як відгук по аніме свого часу робив (вище кинув), повторюваться не буду і продовжуватиму суто по тому, що вже було в манзі.

Мальовка (і постановка) у манзі дуже ок, її деталізація та різний дизайн теж. Діалоги різні, але не дратують, хоча вода була, але у справі і як мінімум непоганих більш ніж, вони легко читаються і занурення на рівні + історія і персонажі розкриваються та динамічно розвиваються. Тільки от романтика, ці соплі в цукрі... дуже все ванільно і навіть ідеалізовано, і чесно, часом дратувала ця комонента, не моє, хоча аніме-адаптація була як ковток свіжого повітря свого часу. Інша сторона, більш позитивна полягає в тому, що це набагато краще, ніж постійна і нещадна крінжова романтота з купою ідіотизмів від різних (часто архетипових/клішованих) персонажів у багатьох інших творах тощо. Тут місцями навіть переймався цією справою. Правда, як Саекі відмовилася від Нанамі, ну, так собі це виглядає. А ось сам любовний трикутник викликав інтерес. Місцями відчувалася як легка/серйозна дилема Нанамі, так і логіка її підсумкового вибору. Якщо дивитися всередину, а не лише за зовнішністю. Наприклад розмову в човні на середині озера з лебедями (тут має грати одна знаменита композиція) між Нанами і Саєкі багато про що говорили в "38 розділі з 8 сторінки". Нехай, безумовно, Саекі теж хороша і вродлива, не про це мова. Просто вона довго чекала і Нанамі забрала собі Юу, яка притому і ще сильно на неї вплинула (як Канаме Кідорі на Сагару Соске в "Сталевій Тривозі", адже там вкрай мила і красива блондинка Тесса теж програла), коли Саекі металася між різним вибором і т.д. Шкода, що у японців таке рідкість, а рятує персонажів найчастіше сюжетна броня. Хоча той момент, що Нанамі могла використати Юу, помотросити і кинути через Саеку - це теж цікаво, як не крути, ось тільки твори не з цієї опери, хай можна було цікаву тему порушити. Що важливо не слова, а найперше - справи, як люблю це зазвичай говорити і чого тут лише політика варта. Причому в продовженні вже й сама Нанамі натякала, порушувала тему, що таке кохання по ходу ("41 розділ з 21 сторінці" та "44 розділ 14+ сторінка"). До того Макі пояснював і Юу про цю справу теж=/ І як доповнення: