Ранобе.
Відразу ж варто написати-з усього що читав у японців, ось ця новела написана була напевно найкраще.Читалася просто легко/вільно, що часом навіть відлипнути було проблематично.
Сам твір виявився досить коротким оповіданням,що здивувало, коли вперше побачив його наповнення за кількістю розділів. Проте навіть з такою кількістю наповнення, багато речей в аніме та манзі не були так докладно розкриті (так,ця та сама інформативність із купою внутрішніх монологів персонажів).Нехай там якийсь інший контент додали,хоча тут теж був момент якого там не було. Йдеться про те, як Сато та Ямазакі проникли до церкви,в якій перебували Мисакі та її тітка фанатичка.Сам цей момент сильно здивував,не очікував побачити цей розділ,у якому Сато та Ямазакі проникали до громади релігійної організації.У результаті вийшла непогана тема з приводу релігії,сект,як це все справа влаштована,як потрапляють на гачок і т.д.Там ще й Мисакі красномовно поводилася по відношенню до людей, які її оточували.
Але все ж таки добре,що манга,аніме і саме першоджерело багатьом моментами пристойно відрізняються. Багато нових емоцій та контенту, нехай часом і сумнівного.Тем не менш, саме через це,по-своєму на різні ситуації,розвитку їх і самі думки можна дивитися під різним кутом і т.д.Причому, місцями при прочитанні ранобе сильно дивувався,що таки хороші,повчальні та цікаві історії не були взяті з першоджерела.

Також варто відзначити, що першоджерело куди більш авторське,в початковій його задумці,багато зайвого(нехай це зайве, як раніше писав, що в манзі, що в анімі має право на життя).Тут теж не було дурної цензури(у манзі теж),як це зробили в аніме.Навіщо це було зроблено, не зрозуміло(на жаль це біда,далеко не одного цього тайтла),але зроблено явно дарма,бо хоч воно не було позбавлене похмурості, депресивності, божевілля та іншого,але воно й поряд не стояло з ранобе,та й мангою теж у цьому плані. Аніме було надто оптимістичним, чому дивитися його було в деякому сенсі просто легше, а то й приємніше. Нехай для когось це стане по своєму теж плюсом.

Якщо дивитися з першоджерела та адаптації,то тут було набагато менше деяких персонажів та їх розкриття,а в основних все було куди більш занедбано і ситуація була зовсім безрадісна, приречена,та тягла їх поступово на саме дно. Багато проблем, так просто,по змаху руки не вирішувалися. Вони були надто приземлені,жорстоко реалістичні. Наприклад, моменти з наркотою, захоплення Ямазакі(лоліконщик)та ситуація у середній школi. З якого після того випадку,як його спробував Сато захистити,ще знущалися цілий рік.Також його кімната була бруднішою,кімнати самого Сато. Характери(та інше)суто авторських персонажів трохи здивували і сприймалися інакше, ніж в інших інтерпретаціях.Але всі ці моменти не втратили свій особливий колорит(варто зауважити, що в манзі,як мінімум добре зроблено розмиття між реальним світом і вигадкою. Можливо краще,що колись бачив у цьому плані),для деяких і зовсім стали одкровенням.Якщо за персонажами трохи конкретніше,то Ямазакі не викликає такого позитиву/симпатії через свій спосіб життя та захоплення,як це було в анімe та манзі.Тут він куди більш приречений, опустилася людина. Мисаки Накахара також трохи більше з іншого боку розкрили, деякі нюанси теж. Наприклад, чому вона в анімe завжди верхній одяг носила суто з рукавами. Xоча самy відповідь давно знав. Мила і абсолютно нещасна дівчина, з якої світ у творі, вирішив постійно знущатися.

Оцінка та кінець.
До прочитання новели вже 2 рази глянув аніме і раз читав мангу, але все одно зайшло по повній програмі і прочитав практично захлинаючись.
Кінeць, трохи і справді дивний, але зайшла і по своєму у неї є своя логіка, та й вона навіть на диво оптимістична для всіх дійових осіб, не дивлячись на тон всього твору до. Загалом персонажi, пройшли тяжкий шлях, хто зна що з ними буде далі, але принаймні вони набули мети в житті, у взаємодопомозі/підтримцi і тепер будуть намагатися йти вперед.
А оцінка, можна навiть 10 спокійно ставити.

Ps
Можливо що по манзi щось кину, але не факт.

По суті - це по-своєму нетипова та оригінальна історія про двох (і більше) божевільних, які один одному намагалися допомогти і з цього всього траплялося багато чого доброго... Загалом мені це все місцями нагадувало "Ідіота" Достоєвського (в аніме з суїцидниками така думка вже виникла), хай і сильно гіпертрофованого. Причому не здивуюсь якщо автор і справді щось з нього взяв, бо ще в анімн бачив нотки Ф.В.Ніцше, але в манзі це все тільки посилилося, аж до прямої цитати, можлмво і не однієї. Ну і так відсилань було вагон і маленький візок на все що можна, те саме зі штампами/кліше (тісний цей світ наше все, але як не раз писав, часто через це й історії може не бути). Далі так... хаотичні думки, ліньки сортувати/компонувати:

Аніме, манга та ранобе безумовно один від одного залежать, манга більше (якщо не брати на озброєння в контексті аніме, то багато що упускається, воно все за кадром буде. З іншого боку все складніше, бо в манзі відсутня цензура властива аніме, яку деякі моменти розкривають цілком з іншого боку), бо автори багато вдалих моментів чи ні викинули на догоду новому контенту (деякі важливі теми були просто злиті, аж до епік фейлів), що правильно. Тому згодом стало від невідомості цікаво і зародилася сильна інтрига, що у результаті жерло з тельбухами.

Мальовка вкрай придатна, можна написати, що навіть гіпер деталізовано, є також море нетипового на сьогоднішній час - фансервісу + У Місакі-тян краще дизайн одягу, куди різноманітніший, ніж в адаптації, видно бюджет взяв там своє.

Текст також добре читався і за наповненням був якісний, на пристойному рівні.

Гумор краще сприймався того, що було в анімке, часом від того трешака просто угорав. Ну зрозуміло, що подача і занурення різні.

Романтики в манзі теж було набагато більше, ніж її було в аніме, вона краще відчувалася і сприймалася так точно.

Атмосфера тут (в анімі все куди веселіше, не вистачає наркоти та параноїдального психозу, нехай він і був яскраво виражений, але не так) куди похмуріша, хворіша, віддає божевіллям і т.д... даремно в аніме стільки було цензури, вона багато чого вбила і перетворила на (не зовсім) просте бугага. Причому автор добре в цьому плані добре грав глядачем, крім того, що це напевно єдиний твір (якщо не аніме то в "Filth" і "Джокері" таке було) чудово розмили реальність і фантазії (не йдеться про такі твори як Лейн, тут про психологію більше) - це було незрозуміло, якщо автору і не вдавалося дурити, але часто реально дуже складно було зрозуміти, що реальність, а що вигадка. Загалом сумнівів діставало. Причому все це підтримувала неабияка психолоічна складова манги, через що часом було важко читати, а вже під кінець і зовсім втомився.

Прода.

Теми, без особливої тут конкретики:

в аніме добре і об'ємно було піднято тему суїцидників, їх сліпості і можливо взаємопромощі один одному. Тут же...

- "Релігія народилася зі страху та злиднів"

- мрії, азартні ігри, секти, самотність, шкільне цькування та насильство, кредити, все та ж багаторівнева фін. піраміда, наркоту, дилема дикобраза. Що не цінуємо – втрачаємо, як втратили – плачемо. Залежність у різних відносинах. Загалом різних соціальних проблем в наявності було пристойно.

Персонажі:

Мисаки... про неї треба писати найбільше, бо з нею найбільші метаморфози сталися. З типової жертви травмованої різними обставинами, нехай і з задатками маніпулятора і з мізками (ці два моменти в манзі зберігаються) - вона перетворилася на дияволенка, владну пані та яндере з нав'язливими ідеями (кумедно у Франксі Зеротушка так само пошматає свою кімнату), куди розразливішою та грайливою, причому не розмінювалася на методи, аж до бдсм. Уф... звичайно вона залишилася за своєю милою, але з прибабахом, який був їй тільки в радість і через нього така дичина часом діялася, ууу. Також добре було показано, як їй складно було до школи повертатися, знаю, проходив щось подібне, тільки там була вимушена академвідпустка, ох і важко було зробити перший крок наступного року... як же воно прагнуло в той момент. Взагалі їй, можливо, допомога потрібна була набагато більше, ніж хлопцеві... нехай вони друг друга і доповнювали.

Інші персонажі теж зайшли не слабо, Сато-кун гарний, його Касива-семпай теж (її та її шлюб порівняно з аніме - змінили, зробили куди складніше, шаленішим і депресивнішим з усіма витікаючими, аж до переосмислення з обох боків), ну Ямазакі-Кун теж дуже непоганий, а часом гарний і палить, хоча це вони все роблять... До речі староста Сато-куна була теж нічого і розкрита трохи під іншим кутом. Як вона про себе сказала?

"Обкрадену покидьків, щоб прогодувати покидька."

"Напевно, мені підійшла б роль негативної героїні, якоїсь трагедії."

Дивно, але при прочитанні першої частини манги згадав старі дні... через цей наркотичний чад. Пам'ятається, як поїхали на рибалку, нічого не ловилося через що так обкурилися, що один навіть у воду після звалився... Правда, потім додому поїхав, щоб уже з батьком поїхати на інше місце лову, тільки вже у справі. Гарний був час.

Загалом безумовно вкрай придатна соц.трагікомедія з безліччю вкрай неабиякою психологією (під кінець через це важко було читати, можливо просто втомився або набридло), бо ситуації реально життєві, нехай на перший погляд вони такими не виглядають.

Оцінкою.

Точно 9+ було до 30 глави, а після впала до 8, але скільки ставити не знаю, вона коливається від 8 до 9, частково через те, як це зазвичай буває - змазаною (і т.д.) кінцівки... японцям і правда - це все на радість. Тим не менш, що аніме, що манга – однозначно топ.