• Головна
  • Каталог 3102
  • Розділи
  • Допомогти
[ifxfvalue autor-release="Так"]
Авторський реліз
Мальопис українського автора
[/ifxfvalue]

[ifxfvalue newold="Так"] [/ifxfvalue]

Рік:
Тип:
МАНХВА
[xfgiven_stamanga]
Статус:
[xfgiven_release]з [/xfgiven_release] [xfgiven_released_on]по [/xfgiven_released_on]
[/xfgiven_stamanga] [ifxfvalue autor-release!="Так"] [xfgiven_perek]
Переклад:
[/xfgiven_perek][/ifxfvalue]
Статус [ifxfvalue autor-release!="Так"]перекладу[/ifxfvalue][ifxfvalue autor-release="Так"]публікування[/ifxfvalue]:
Додано/оновлено:
рік і 8 місяців тому
Рейтинг манхви
41 голос
{rating_nums}
[ifxfvalue autor-release="Так"]
Авторський реліз
[/ifxfvalue]

[ifxfvalue newold="Так"] [/ifxfvalue]

Рік:
Тип:
МАНХВА
[xfgiven_stamanga]
Статус:
[xfgiven_release]з [/xfgiven_release] [xfgiven_released_on]по [/xfgiven_released_on]
[/xfgiven_stamanga]
Переклад:
Статус перекладу:
[ifxfvalue newold="Так"]
Розділи:
[xfgiven_chappr][/xfgiven_chappr][xfnotgiven_chappr][/xfnotgiven_chappr]
перекладено:
[/ifxfvalue]
Додано/оновлено:
рік і 8 місяців тому
[ifxfvalue newold="Так"]
Читати з початку
Список розділів
[/ifxfvalue]
Опис манхви:

В сімнадцять років Розен Вокер потрапила до в'язниці за жорстоке вбивство свого ж чоловіка. Двічі дівчина вдало втікала з тюрем, чим добряче допекла гордості імперської армії, проте рік опісля її останньої втечі Розен знову впіймали. На пароплаві, що мав довезти горезвісну «відьму» до острова Монте, де зібрані лише найпідліші покидьки, планувалася ще одна втеча... Наглядати за ув'язненими доручили знаменитому герою війни, улюбленцю всієї імперії, ідеалісту й лицю всіх пропагандистських воєнних плакатів — Яну Кернеру, чоловіку, що не бажає чути жодного слова про можливу невинність Розен. Історія цих двох розгорнеться дорогою до найгіршої в'язниці на землі, а Вам, любий читачу, доручається бути суддею і вирішити, чи справді Розен винна, чи, може, стала заручницею обставин?

[xfgiven_php-manga]
манхви. Увага! Вікові обмеження 18+

[/ifxfvalue] File series/xfvalue_php-manga.php not found.
[/xfgiven_php-manga] [ifxfvalue newold="Так"]
Розділів
Ви прочитали
Перелік розділів:
Відсортувати
[xfgiven_lastchappr]

Завантаження списку розділів, будь ласка зачекайте...

[/xfgiven_lastchappr]
[/ifxfvalue]
Останні коментарі
Інформація
Відвідувачі, які знаходяться у групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.
  1. ilonapankevych
    ilonapankevych 15 серпня 2023 17:10
    Я щиро вдячна перекладачам за їх роботу.
    Історія Розен і Яна – це історія звичайних людей, які пережили трагедію війни як її символи і намагаються знайти відповіді на питання, як жити далі. У них дуже багато відмінного, тож їх стосунки дуже складні. Мені подобається те, що їх історія наповнена глибокими роздумами і постійною рефлексією. Вона дуже актуальна зараз, тому що українське суспільство все ще мало тямить про те, як жити із ПТСР військових. Можливо, ця манхва під кінець дасть нам відповіді.
    Ще раз дякую за мовно багатий переклад. З нетерпінням чекаю наступних глав
  2. Sne_g
    Sne_g 22 листопада 2023 03:21
    Читаю і плачу(не плакала *напевно через стрес* вже досить багато часу)бо мені нагадує це ситуацію в Україні... Це жахливо й тема релевантна. Працюю в громадській організації і якось відчуваю, що занадто запишалась, зараз сама себе корю тому можете мене не сварити в коментах (не допоможе). Просто так раділа, що нарешті досягла чогось в житті (навіть якщо це завдяки війні*буквально*) й ніби допомагаю, а на душі гірко(знову плачу, навіть зараз) бо робила це якось для себе, а от прочитавши зрозуміла, що треба менше думати про власний розвиток й більше про саме допомогу... Чесно я достатньо молода і я не знаю чому мені приділити увагу в першу чергу... Навчанню? Просуванню себе по сходинках аби могти допомагати потім з більшою силою? Або ж намагатися допомагати зараз навіть якщо не знаю як?(я не про плетіння сіток*так це велика допомога я її робила й роблю (чесно зараз майже цим не займаюсь)* я про допомогу військовим.. Мені так страшно бо я і хочу в ЗСУ але коли я дивлюся на поранених мене це так лякає бо я не хочу померти.. ще й батьки постійно відмовляють... Кажуть роби кар'єру, а мені аж совість гризе....Я слабка і зовсім не вольовита... І стріляти не вмію.. мій максимум це накладання джгута або турнікета...)
    Коротше зараз в мене сталася істерика тому думаю буде можливо краще запитати в вас як ви дієте, чим займаєтесь і що можете порадити?
    1. ilonapankevych
      ilonapankevych 27 січня 2024 18:03
      Якщо це ще актуально, то живу із відчуттям просини за те, що жива, і доначу.
      А якщо несерйозно - почала стосунки з військовим, щоби мати привід боятися і страждати
[ifxfvalue newold="Так"] [/ifxfvalue]